Сечокам’яна хвороба (СКХ) або уролітаз

Сечокам’яна хвороба (СКХ) або уролітаз – урологічне захворювання, що характеризується утворенням каменів у нирках і сечовивідних шляхах, в основі якого лежить порушення обміну речовин в організмі.

Камені в нирках і сечовивідних шляхах складають 40% від всіх урологічних захворювань і ці показники продовжують зростати. Захворювання зустрічається майже у всіх вікових групах, але найчастіше у віці 40-50 років. Чоловіки хворіють у 3 рази частіше за жінок.

Причини сечокам’яної хвороби. Порушення обміну речовин з наступним утворенням твердих конкрементів спричиняються багатьма факторами, серед яких важливу роль відіграють:

  • Спадковий фактор;
  • Проживання в певних районах (ендемічний регіон);
  • Неправильний раціон (одноманітний раціон з продуктами, що сприяють утворенню каменів);
  • Авітаміноз (нестача вітамінів групи А, В і D);
  • Побічний ефект медикаментозної терапії;
  • Аномалії розвитку та інфекційні захворювання сечостатевої системи;
  • Тривалий постільний режим;
  • Системні захворювання шлунково-кишкового тракту.

Сечокам’яна хвороба кваліфікується за наступними параметрами

  • Локалізація каменів – сечовивідні шляхи, сечовий міхур, нирки (нефролітіаз, уретеролітіаз, цістолітіаз);
  • За кількістю (одиночні, множинні чи коралоподібні камені);
  • Частота виникнення (первинний чи рецидив);
  • За характером ускладнень (інфікований і неінфікований)

Симптоми й тяжкість протікання сечокам’яної хвороби прямо залежать від розміру каменю, його локалізації і збереження функції евакуації сечі.

При збереженні функції сечовидільної системи й чіткої локалізації каменю пацієнт може скаржитись на незначний тупий біль у попереку, а точний діагноз можна поставити лише за допомогою УЗ-обстеження або рентгену.

Але у більшості випадків камені в нирках і сечовивідних шляхах проявляються через ниркову кольку - постійний чи приступоподібний гострий біль у попереку чи підребер’ї. Біль виникає раптово в стані спокою чи руху в будь-який час доби, часто віддається в пах і полові органи. Також хворі скаржаться на часті позиви до сечовипускання, присутність крові в сечі, підвищення температури тощо.

Діагностика сечокам’яної хвороби проводиться на основі даних анамнезу, лабораторних аналізів, УЗД нирок і сечовивідних шляхів, рентгенологічних обстежень, КТ-томографії.

Без адекватного лікування сечокам’яна хвороба може призвести до пієлонефриту з подальшим розвитком ниркової недостатності. На сьогодні існують наступні методи лікування каменів в нирках:

  • Медикаментозний;
  • Ендоскопічний малоінвазивний;
  • Відкритий хірургічний доступ.

Вибір того чи іншого методу повністю залежить від розміру й розташування конкрементів і загального стану хворого.

Медикаментозна терапія направлена перш за все на зняття ниркової кольки – введення знеболюючих і спазмолітичних препаратів, теплові процедури тощо. При невеликих конкрементах у лоханці нирок і сечовивідних шляхах призначають препарати для активізації виділення сечі, знеболюючі, седативні препарати й спазмолітики. Головна ціль – самостійний вихід невеликих конкрементів.

Також призначають курс лікування, який націлений на корекцію порушень обміну речовин. Найпоширенішим і дієвими методами руйнування каменів при сечокам’яній хворобі (літотрипсія) є:

Ударно-хвильова літотрипсія проводиться акустичними хвилями високої потужності. Під дією сфокусованого імпульсу відбувається дроблення і руйнація твердих конкрементів у сечостатевій системі. В урології використовують 2 методи ударно-хвильової терапії – дистанційний і контактний.

Дистанційна або екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія проводиться без будь-яких проколів і введення інструментів. Приводиться локалізація каменю за допомогою ультразвуку чи рентгену, далі – націлювання голівки літотриптера, вона, при вмиканні, починає генерувати акустичні хвилі.

Метод абсолютно безпечний і не викликає побічних ефектів, успішно використовується з 1980 року.

Дистанційна літотрипсія використовується при каменях діаметром до 2 мм. Кількість сеансів і тривалість лікування залежить від локалізації і типу каменю, конституції пацієнта.

При контактній літотрипсії зонд проводиться до місця локалізації конкременту через ендоскоп, і на камінь подається потужний електромеханічний імпульс, що викликає швидке руйнування. Контактна літотрипсія показана при конкрементах середнього й великого розмірах.

Руйнування каменів у сечовій системі й нирках також проводиться як за допомогою лазера, так і механічних методом. При лазерній літотрипсії до конкременту підводять оптоволокно, яке проводить лазерне випромінювання. Механічне руйнування каменів відбувається спеціальними ендоскопічними щипцями.

Ендоскопічна черезшкірна та трансуретральна операція дозволяє під візуальним контролем руйнувати і видаляти камені в сечовивідних шляхах і нирках. Видалення каменів через великий оперативний доступ наразі є менш розповсюдженим, завдяки поширенню ендоскопічних методик.

При своєчасному зверненні та правильній терапії сечокам’яна хвороба виліковується, але захворювання схильне до рецидивів, тому необхідно регулярно консультуватися з вашим урологом і проводити комплексну профілактику по запобіганню утворень нових конкрементів.