Сечокам’яна хвороба (СКХ) або уролітаз

Сечокам’яна хвороба (СКХ) або уролітаз – урологічне захворювання, що характеризується утворенням каменів у нирках і сечовивідних шляхах, в основі якого лежить порушення обміну речовин в організмі.

Камені в нирках і сечовивідних шляхах складають 40% від всіх урологічних захворювань і ці показники продовжують зростати. Захворювання зустрічається майже у всіх вікових групах, але найчастіше у віці 40-50 років. Чоловіки хворіють у 3 рази частіше за жінок.

Причини сечокам’яної хвороби. Порушення обміну речовин з наступним утворенням твердих конкрементів спричиняють багато факторів, серед яких важливу роль відіграють:

  • Спадковий фактор;
  • Проживання в певних районах (ендемічний регіон);
  • Неправильний раціон (одноманітний раціон з продуктами, що сприяють утворенню каменів);
  • Авітаміноз (нехватка вітамінів групи А, В і D);
  • Побічний ефект медикаментозної терапії;
  • Аномалії розвитку та інфекційні захворювання сечостатевої системи;
  • Тривалий постільний режим;
  • Системні захворювання шлунково-кишкового тракту.

Сечокам’яна хвороба кваліфікується по наступним параметрам

  • Локалізація каменів – сечовивідні шляхи, сечовий міхур, нирки (нефролітіаз, уретеролітіаз, цістолітіаз);
  • По кількості (одиночний, множинні чи коралоподібні камені);
  • Частота виникнення (первинний чи рецидив);
  • По характеру ускладнень (інфікований і не інфікований)

Симптоми і тяжкість протікання сечокам’яної хвороби прямо залежить від розміру каменю, його локалізації і збереження функції евакуації сечі.

При збережені функції сечовидільної системи і чіткої локалізації каменю пацієнт може скаржитись на незначний тупий біль у попереку, а точний діагноз можна поставити лише за допомогою УЗ обстеження або рентгену.

Але у більшості випадків камені в нирках і сечовивідних шляхах проявляються через ниркову кольку - постійний чи приступоподібний гострий біль в попереку чи підребер’ї. Біль виникає раптово в стані спокою чи руху в будь-який час доби, часто віддається в пах і полові органи. Також хворі скаржаться на часті позиви до сечовипускання, присутність крові у сечі, підвищення температури тощо.

Діагностика сечокам’яної хвороби проводиться на основі даних анамнезу, лабораторних аналізів, УЗД нирок і сечовивідних шляхів, рентгенологічних обстежень, КТ томографії.

Без адекватного лікування, сечокам’яна хвороба може призвести до пієлонефриту з подальшим розвитком ниркової недостатності. На сьогодні існують наступні методи лікування каменів в нирках

  • Медикаментозний;
  • Ендоскопічний малоінвазивний метод;
  • Відкритий хірургічний доступ.

Вибір того чи іншого методу повністю залежить від розміру і розташування конкрементів і загального стану хворого.

Медикаментозна терапія направлена перш за все на зняття ниркової кольки – введення знеболюючих і спазмолітичних препаратів, теплові процедури тощо. При невеликих конкрементах в лоханці нирок і сечовивідних шляхах призначають препарати для активізації виділення сечі, знеболюючі, седативні препарати і спазмолітики. Головна ціль – самостійний вихід невеликих конкрементів.

Також призначають курс лікування, який націлений на корекцію порушень обміну речовин. Найбільш поширенішим і дієвим методом руйнування каменів при сечокам’яній хворобі (літотрипсія) являються:

Ударно-хвильова літотрипсія проводиться акустичними хвилями високої потужності. Під дією сфокусованого імпульсу відбувається дроблення і руйнація твердих конкрементів в сечостатевій системі. В урологія використовують 2 методи ударно-хвильової терапії – дистанційний і контактний.

Дистанційна або екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія проводиться без будь-яких проколів і введення інструментів. Приводиться локалізація каменю за допомогою ультразвуку чи рентгену, далі – націлювання голівки літотриптера, яка, при вмиканні, починає генерувати акустичні хвилі.

Метод абсолютно безпечний і немає побічних ефектів, успішно використовується з 1980 року.

Дистанційна літотрипсія використовується при каменях діаметром до 2 мм. Кількість сеансів і тривалість лікування залежить від локалізації і типу каменю, конституції пацієнта.

При контактній літотрипсії зонд проводиться до місця локалізації конкременту через ендоскоп, і на камінь подається потужний електромеханічний імпульс, який викликає швидке руйнування. Контактна літоторипсія показана при конкрементах середнього і великого розміру.

Руйнування каменів у сечовій системі і нирках також проводиться за допомогою лазера і механічних методом. При лазерній літотрипсії до конкременту підводять оптоволокно, яке проводить лазерне випромінювання. Механічне руйнування каменів відбувається спеціальними ендоскопічними щипцями.

Ендоскопічна черезшкірна та трансуретральна операція дозволяє під візуальним контролем проводити руйнувати і видаляти каменів у сечовивідних шляхах і нирках. Видалення каменів через великий оперативний доступ наразі менш розповсюджений, завдяки поширенню ендоскопічних методик.

При своєчасному зверненні і правильній терапії сечокам’яна хвороба виліковується. Але захворювання схильне до рецидивів, тому необхідно регулярно проводити консультації з вашим урологом і проводити комплексну профілактику запобіганню утворень нових конкрементів.